Сеньйорито акацIє, добрий вечIр



Категории Микола Вiнграновський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Я забув, що забув був вас, Але осiнь зiйшла по плечi, Осiнь, ви i осiннiй час, Наступнi рядки вiрша побудованi на антитезi: протиставляються важкiсть i солодкiсть кохання: Коли стало любити важче, I солодше любити знов... Сеньйорито, колюче щастя, Автор вживає риторичнi запитання, щоб акцентувати увагу читача на проблемi сутi та сенсу любовi: Хто воно за таке любов? Вже б, здавалося, вiдболiло, Прогорiло у тiм вогнi, Ступцювало i душу й тiло, Вже б, здалося, нащо менi? У годину суху та вологу Вiдходились усi мости I сказав я — вже слава Богу, I, нарештi, перехрестивсь — Коли ж — здрастуйте, добрий вечiр. Ви з якоï дороги, пожежо моя?.. Сеньйорито, вогонь по плечi — Осiнь, ви i осiннiй я... Поезiя адресована сеньйоритi акацiï, якiй восени лiричний герой сповiдується у своєму коханнi. Любов спопеляє i водночас вiдроджує героя, тож вiн замислюється над ïï природою. Павловi Загребельному Прилетiли конi — ударили в скронi. Прилетiли конi — ударили в серце. Отакi — то конi — сльози на долонi.

Метки Сеньйорито акацiє, добрий вечiр, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Сеньйорито акацIє, добрий вечIр