Чорна райдуга



Категории Микола Вiнграновський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Спалив я з вами лiтечка миттєвi, Хто ж дасть менi хоч нiч iз тих ночей? Iз тих одвертостей хоч крихiтливу крихту? Нiхто не дасть! Бо й я згорiв у них, Ви ж будете ще жити — пектись в моєму словi, Бо ви — брехня! Ви — маскарад любовi! Ви чорна райдуга небесних лiт моïх... ...У чорноï райдуги бiле тiло I чорнi очi, як сто криниць. У чорноï райдуги небо згорiло, I райдуга впала на землю ниць. У чорноï райдуги в пальцях вiтер I кров голуба — в кровi небо сiя. I телефон бiля лiжка, i квiти. Квiти моï, i за квiтами — я. Iнодi закоханi надiляють предмет своєï любовi певними демонiчними властивостями, як правило, тодi, коли не можуть позбутися пристрастi, потрапляють в емоцiйну залежнiсть вiд неï. Так, М. Вiнграновський уявляє свою кохану в образi чорноï райдуги, поєднуючи несумiснi за значенням слова: райдуга — символ рiзнобарвностi, чорний — вказiвка на вiдсутнiсть кольорiв. У такий спосiб виявляються внутрiшнi протирiччя i боротьба, що роздирають закоханого.

Метки Чорна райдуга, МИКОЛА ВIНГРАНОВСЬКИЙ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Чорна райдуга